Stepan Bul'ba

Він повз 5 днів із перерізаним горлом. Росіяни кинули його в яму з тілами побратимів і пішли покурити. Тоді Владислав чув, як кати виколюють очі його хлопцям, а потім перерізали горло йому - і кинули вмирати. Він виповз із ями зі сміттям, двічі ховався від дронів і пʼять діб повз до своїх. Пів сантиметра від смерті. І він вижив. Владислав - командир взводу. Під Донеччиною його взвод потрапив під щільний обстріл, і він наказав хлопцям розосередитися. Коли втратив їх зі звʼязку - пішов шукати по хатах. І потрапив у засідку до російських зеків. Його завели в підвал. Там на колінах, звʼязані, вже стояли його побратими - і всюди була кров. Кати різали їх на очах у Владислава. Найбільше дісталося першим двом: їм виколювали очі, відрізали вуха, носи, статеві органи. Вони страшно кричали. Владислав заплющував очі - і його змушували дивитися. Потім порізали його: відрізали шматок вуха, плоскогубцями вирвали зуб і перерізали горло. Усіх скинули в одну яму і засипали сміттям. Росіяни не пішли одразу - стояли й курили над ямою з тілами. Владислав дочекався, поки вони зникнуть. У смітті він знайшов розбиту пляшку. Склом перерізав мотузку на звʼязаних руках. І поповз. По ньому били дрони. Два дні він переховувався в якомусь люку. Повз пʼять діб - поки не дістався своїх. У руці він тримав гранату: були думки все кинути. Але донька й дружина дали сил доповзти. Лікарі не могли повірити: "Він був, ніби жертва маньяка. Повністю пошкоджена трахея, частина мʼязів шиї і стравоходу". А хірург додав: "З обох боків було по пів сантиметра до смерті. Зачепило б сонну артерію - і все закінчилося б за півтори хвилини". Він пройшов реабілітацію, під час якої не міг говорити, - писав дружині й брату в блокноті. Владислав писав дружині, що хоче назад на Донеччину - помститися хоча б за тих сімох хлопців, яких стратили у нього на очах.